Відкритий банкінг (Open Banking) — екосистема, що впроваджується з метою надати користувачам платіжних послуг більш різноманітні та привабливі пропозиції.

За допомогою відкритого банкінгу користувачі мають змогу ефективніше втілювати свої повсякденні фінансові рішення, використовуючи консолідовану в одному застосунку інформацію про рух коштів та їх залишок на своїх рахунках, відкритих у різних фінансових установах. Водночас упровадження відкритого банкінгу впливає на розвиток фінансового сектору загалом: через збільшення конкуренції серед учасників платіжного ринку, поліпшення якості платіжних послуг, зниження вартості та більшої зручності їх використання, фінансову інклюзію, інновації.

Важливим є забезпечення довіри користувачів до нової екосистеми, яка досягається шляхом упровадження правил та механізмів, які узгоджені НБУ та учасниками системи Відкритого банкінгу.

В рамках технічної реалізації Відкритий банкінг передбачає безпечний обмін фінансовими даними між банками та сторонніми постачальниками послуг (TPP — Third Party Providers) за згодою клієнта, та ґрунтується на технології використання API.

API (Application Programming Interface) — набір інтерфейсів, що дозволяють стороннім сервісам отримати доступ до банківських даних та ініціювати транзакції (за згодою клієнта), не порушуючи конфіденційності або безпеки.

TPP (Third Party Provider)— сторонній постачальник фінансових послуг, що отримує доступ до рахунків клієнтів з їхнього дозволу.

AISP (Account Information Service Provider) — постачальник послуг доступу до інформації про рахунок.

PISP (Payment Initiation Service Provider) — постачальник послуг ініціювання платежу.

Strong Customer Authentication (SCA) — посилена автентифікація клієнта відповідно до стандартів PSD2.

PSD2 (Revised Payment Services Directive) — оновлена директива ЄС про платіжні послуги, яка є основою відкритого банкінгу.